Географічне положення та історія створення
Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну
Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн
знаходиться на північному заході України в межах північної частини Львівської
та південної частини Волинської областей, а також простягається у
північно-західному напрямі на території Польщі. Усі шахти басейну можна
розділити на два гірничопромислові райони (ГПР). Нововолинський ГПР розташований на території
Іваничівського району Волинської області. Шахтні поля густозаселені, у їх межах
розміщені м .Нововолинськ, смт Жовтневе, близько десятка сіл і хуторів.
Найближчими великими населеними пунктами й залізничними станціями є
Володимир-Волинський та Іваничі.
Червоноградський ГПР розташований в межах Сокальського району Львівської
області, на території міст Червонограда, Соснівки, смт Гірника та сільських
населених пунктів навколо них. Центрами вуглевидобутку є міста Червоноград та
Сокаль. Північною та західною межею басейну є річка Західний Буг , по якій
проходить державний кордон із Польщею.
В економічному відношенні дані райони є
промислово-сільськогосподарськими. Більшість населення займається рослинництвом
і тваринництвом. Окрім вугільної, тут працюють підприємства легкої
промисловості, цегельні заводи, будівельні підприємства, підприємства харчової
промисловості, тощо. Басейн перетинає автомагістраль Львів –Ковель, залізнична
колія Львів-Київ, а до кожної шахти підведена гілка авто- та залізничної
магістралі. Електропостачання забезпечується Добротвірською ТЕС.
Загальна площа басейну становить 10 тис.
км². Думку про наявність карбонових вугленосних відкладів на цій території
вперше висловив геолог М.М.Тетяєв у 1912
році на основі загального геологічного аналізу. У 1938 році пробурено перші
свердловини в районі с.Тартакова, м. Сокаля, м. Буська та с.Задвір'я на Львівщині і виявили
кам'яновугільні відклади з прошарками вугілля потужністю до 0,5 м, а біля с.
Задвір'я на глибині 444 м – і до 0,9 м.
Завдяки здійсненим в рекордно короткі
терміни геологорозвідувальним роботам, в басейні з 1951 року розпочалося
будівництво Червоноградської групи шахт. З тих пір він став основною
паливно-енергетичною базою Західного регіону України. Перші шахти видали на
гора вугілля у 1957 році.
Площа розвитку вугленосних відкладів простягається
у субмеридіональному напрямку вздовж
державного кордону із Польщею на відстань більше 200 км від м.Любомиля
(Польща) до м.Львова. Розвідана і освоєна нині площа складає 5 тис.км² (50%). В її межах з півночі на південь
виділяють шість родовищ кам'яного вугілля, п'ять з яких розміщені у Львівській
області. Це Межирічанське, Забуське, Сокальське, Тяглівське, Любельське
(Карівське) родовища. Тільки по Любельському та Тяглівському родовищах, де може
в перспективі працювати вісім нових шахт, запаси складають 1 млрд. т
високоякісного коксівного вугілля.
До початку процесу ліквідації нерентабельних
шахт (до 1996 р.) в межах Львівсько-Волинського басейну функціонувало 21 шахтне
підприємство. Це шахти №№ 1-10 «Великомостівські», №№ 1-2 «Червоноградські», №№
1-9 «Нововолинські», які з часом перейменували.
