Екологічні проблеми рідного краю

ДОСЛІДЖЕННЯ

Екологічні проблеми своєї місцевості

(місто Соснівка Львівської області)

 План

1.    Екологічні проблеми, пов'язані із розвитком вугільної промисловості.

2.     Захворювання флюорозом, причини виникнення, статистика.

3.    Радіаційна обстановка.

4.    Джерела забруднення території.

1.    Екологічні проблеми, пов’язані із діяльністю вугільної промисловості

Інтенсивне освоєння басейну з одночасним проектуванням, будівництвом та видобутком велося із значними відхиленнями від вимог охорони навколишнього середовища, із скидом мінералізованих шахтних вод в поверхневу гідро мережу, розташуванням териконів в понижених частинах рельєфу у межиріччях, із стоком з териконів забруднених вод безпосередньо в річну систему, в ґрунтові та підземні води. Все це зумовило велике забруднення ґрунтів і поверхневих та підземних вод. Особливо слід зауважити те, що біля 80% техногенного навантаження Червоноградського гірничопромислового району лягло на невелику його частину – межиріччя Рати та Бугу, де проживає більшість населення району. Тут на площі всього 30 км² розташовані сім вугільнодобувних шахт та основний відстійник шахтних вод. У 1979 році було побудовано і пущено в дію Червоноградську центральну збагачувальну фабрику. Як наслідок, тут стали складатись відходи вуглезбагачення.

Головним техногенним наслідком району є просадки підроблених гірничими виробками територій. Просадки над підробленим простором викликають техногенний розвиток поверхні(встановлений на 62 км²), утворення розривів і зсувів, зміну природних ерозійних процесів, підтоплення території. Системного спостереження в басейні немає. В окремих точках встановлені просідання поверхні від 0,12 до 3,3-3,9 м, зсувні деформації до 0,5 м.

Не враховуючи наслідків та збитків, завданих населенню, сільському господарству і взагалі природі, була прийнята найбільш хибна система розробки вугільних родовищ: вивезення пустої породи на поверхню з обваленням порід покрівлі у відпрацьованому просторі лав та гірничих виробок. Така система спричинила осідання поверхні, підтоплення територій та утворення лісового озера за Соснівською міською лікарнею.    

Добування й збагачення кам’яного вугілля зумовлює виникнення антропогенних(техногенних) форм рельєфу, під якими розуміють комплекс нерівностей земної поверхні(додатних або від’ємних), утворення яких пов’язане з різними видами гірничопромислової діяльності людини. Найбільшими антропогенними формами рельєфу, що виникають унаслідок розроблення корисних копалин, є відвали, кар’єри та відстійники.

Відвалами називають додатні форми рельєфу(насипи) на земній поверхні із гірських порід, отриманих під час добування чи збагачення корисних копалин. Це гірничотехнічна споруда, яка призначена для тимчасового або постійного розміщення розкривних порід чи некондиційної мінеральної сировини. Залежно від способу укладання розрізняють конічні(терикони), хребтові й пласкі, а за розміщенням – внутрішні, зовнішні та комбіновані відвали.

У свою чергу, кар’єри становлять сукупність від’ємних форм рельєфу (гірничих виробок), що утворюються в надрах під час добування корисних копалин  відкритим способом. Вугільні кар’єри також називають розрізами. До кар’єрів варто відносити й штучні відслонення, які виникли під час ведення гірничих робіт.

Інше походження мають відстійники. Вони становлять штучні резервуари або водойми для виділення із шахтних,кар’єрних і виробничих стічних вод завислих домішок, осадження їх за невеликої швидкості потоку, а також для очищення стічних вод за допомогою реагентів(коагулянтів і флокулянтів). Для попереднього очищення води відстійники влаштовуються у свердловинах(труби, що встановлюються нижче фільтрів), у шахтних стволах, біля насосних станцій головного і дільничного водовідливу(головні та дільничні водозбірники), а для остаточної очистки води – на земній поверхні. До наземних відстійників відносять мулонакопичувачі й хвостосховища, що виникають у процесі збагачення кам’яного вугілля.

Таких антропогенних форм рельєфу є багато, адже біля кожної шахти є терикон та відстійник.

Таким чином, вугледобувний та вуглезбагачувальний комплекс в Червоноградському районі має вирішальне значення в зміні його екологічної ситуації. Різке погіршення екологічного стану довкілля через забруднення ґрунтів, поверхневих, ґрунтових та підземних вод і повітря, особливо в районі найбільш концентрованого проживання населення, не могло не вплинути  на стан здоров’я останнього.

2.    Захворювання флюорозом, причини його виникнення

Флюороз - захворювання, що розвивається до прорізування зубів (і після) при тривалому прийомі всередину води або продуктів з підвищеним вмістом сполук фтору (а також фтор може надходити в організм при акті дихання в забрудненій атмосфері). В цілому флюороз розвивається в період формування(мінералізації) корінних зубів у осіб, що в дитинстві вживали воду з концентрацією Фтору більше 1,0 – 1,5 мг/л. На це захворювання і хворіють діти Червоноградського гірничопромислового району.

Всебічний аналіз екологічного стану довкілля дозволяє стверджувати, що головною причиною поширення цієї хвороби слід вважати природно зумовлений неякісний стан води, що подається населенню, виражений в низькому і надто низькому вмісту в ній Кальцію при підвищених і високих вмістах Натрію, Калію, Стронцію, Барію і Фтору. Слід зауважити, що згідно медичних досліджень при низькому вмісті у воді Кальцію токсичність Фтору збільшується на 10 – 12 % і більше. 

Другою важливою причиною поширення захворювання, на мій погляд, є значна техногенна забрудненість води, рослинних і тваринних продуктів харчування токсичними і потенційно токсичними металами, які безумовно посилюють негативну дію вказаної вище незадовільної природної якості води. У водах району встановлені підвищений вміст Свинцю, Цинку, Кадмію.

Викає питання, чому максимальна динаміка захворюваності флюорозом та гіпоплазією виникла в м. Соснівка? На погляд вчених-геологів та медиків, це пов’язано з екологічно несприятливими гідрохімічними показниками Соснівського водозабору і зміною хімічного складу підземних вод через гідравлічний зв’язок вод сенонського водоносного горизонту з підземними водами відкладів карбону та девону через тектонічні розломи, що зафіксовано в результаті багаторічних геологічних досліджень території Львівсько-Волинського басейну.

3.    Радіаційна обстановка

В межах Червоноградського гірничопромислового району підвищення радіоактивності внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС немає. Також відсутні природні аномалії радіоактивності на поверхні. Незначне її підвищення(γ-β поле) відмічається в районі Гірник – Сілець(14-18 мкр/год при фоновому значенні 12). Підвищена радіоактивність(25-35 мкр/год) встановлена на териконах шахт № 1, 2, 5 та 6, а також на старому шламосховища. Підвищений вміст Радону( до  21300 Бк/м³) виявлено в ґрунтах дачних ділянок м. Соснівки, а також в ґрунтах незаповненого відстійника шахтних вод у с. Городище.

Була проведена радіометрична зйомка ключової ділянки, розміщеної в межах терикону шахти «Візейська». Рівень експозиційної дози для техногенної місцевості породного терикону коливається від 8 до 12 мкР/год(0,08 – 0,12 мкЗв/год) і максимально досягає 25 – 30 мкР/год, що є значно вище за рівень геохімічного фону прилеглих територій, який становить 5 – 6 мкР/год. Радіоактивне забруднення є незначним і залежить від умов міграції радіонуклідів(4,5 – 21,4 мКі/км²), однак воно перевищує рівень геохімічного фону у 3 – 10 разів.

Загалом результати досліджень показали, що рівень експозиційної дози гірничопромислових об’єктів регіону перевищує фоновий в середньому у 1,2 – 1,6 раза. При цьому середній показник радіоактивного забруднення ¹³⁷Cs вищий від фонового у 1,3 – 1,7 раза, а ⁹⁰Sr – у 2,0 – 5,0 раза. Такі результати пов’язані із підвищеною радіоактивністю відходів вуглевидобування і вуглезбагачення.

4.    Джерела забруднення території

Аналіз розподілу токсичних металів та сполук в усіх ланках геологічного та біологічного середовища однозначно свідчить, що головним джерелом забруднення довкілля Червоноградського гірничопромислового району є гірничодобувна промисловість. Техногенне забруднення пов’язане в першу чергу з гірничодобувним комплексом, в меншій мірі з сільськогосподарським виробництвом та транспортом.

Головними забруднювачами є терикони шахт, накопичувачі шахтних вод, породні відвали ЦЗФ та шламосховища. З цими забруднювачами пов’язана наявність у водоносному горизонті антропогенно токсичних і потенційно токсичних металів, фенолів, нафтопродуктів, поліакриламіду.

Згідно попередньої оцінки, найбільш вагомий внесок в забруднення довкілля вносять шахти «Бендюзька», «Великомостівська», «Відродження», «Візейська», «Зарічна», «Лісова»,  «Межирічанська», «Надія», «Степова», «Червоноградська».

Щодо ЦЗФ, то оцінка її внеску в погіршення екологічного стану довкілля затруднена в зв’язку з її розташуванням в центрі найбільш забрудненої території в оточенні кількох шахт. Тим не менш, безумовно, водовідстійники шахтних вод та шламонакопичувачі є найбільш вагомими джерелами забруднення. В їх межах та поблизу них найбільш забруднені ґрунти, поверхневі, ґрунтові та крейдяні води. Поряд із загальнопоширеними на цій площі компонентами забруднення, в районі ЦЗФ та місць розташування гравітаційних та флотаційних відходів встановлено в ґрунтах і водах високі вмісти Берилію, Селену, нафтопродуктів, поліакриламіду, фенолів, наявність яких слід пов’язувати з вживаними реагентами при флотаційному збагачуванні вугілля.

Шламові води характеризуються низьким вмістом елементів домішок, значна їх частина знаходиться за межами чутливості кількісного спектрального аналізу. Одержані результати підтверджують інші висновки ряду дослідників, що при збагаченні вугілля внаслідок певного окисно-відновного середовища у водну частину може перейти дуже обмежена кількість мікроелементів. Тобто, шламові води, якщо і потраплять при певних непередбачуваних умовах із шламовідстійників в оточуюче середовище, забруднення чи суттєвого погіршення підземних вод прилеглих територій не зумовлять. Проте все одно це буде проблемою, оскільки відбудеться затоплення прилеглих територій так як шламових вод є багато.

Проте не тільки видобувна промисловість забруднює середовища. Також забруднювачами середовища є і вихлопні гази з автомобілів, і аерозолі, якими користується населення, і побутове сміття та ще багато чинників. Багато ще й залежить від самих людей, бо є такі люди, що викидають сміття в урну, а деякі – кидають на землю. На жаль, в ліс зайти неможливо: всюди побите скло, сміття лежить купами, подекуди можна ще й шприци знайти.